Перші ластівки: історія електромобілів

Технології не стоять на місці незважаючи на те, чи вважаєте ви електромобілі єдиним транспортним засобом, здатним врятувати нашу планету, або занадто дорогою і непрактичною іграшкою. Представлений більше ста років тому, сьогодні електромобіль зазнає зростання популярності, і, будь то гібрид, плагін-гібрид або повністю електричний, попит на такі транспортні засоби буде продовжувати зростати, а ціни на застарілі моделі - падати..

Важко назвати конкретне ім'я, дату або країну походження електромобіля, адже їх розвиток був насамперед низкою великих досягнень та проривів, починаючи від винаходу акумуляторної батареї до електродвигуна. Ще на початку XІX-го сторіччя вчені всього світу почали «гратися» з концептом батарейного харчування автомобіля, але перші справжні електричні машини були побудовані європейськими винахідниками лише у другій половині XIX ст.

Так, 1834 року у невеличку самопересувну платформу, що рухалася по електрифікованому треку, було встановлено перший електромотор постійного току, творцем якого став Томас Девенпорт. Вже наступного року у стінах Гронінгенського університету професор Стретінг з асситентом Крістофером Беккером розробили електричну машина, що приводилася до руху першими гальванічними елементами.

Протягом наступного півсторіччя винахідники вдосконалювали машини такого типу, досягаючи все більших швидкостей та надійності, що сприяло популяризації і розквіту по всьому світу – електромобілі нараховували приблизно третину з усіх тогочасних транспортних засобів. Так, наприклад, Нью-Йоркський парк таксі мав понад 60 електропривідних автомобілів.

Щоб зрозуміти популярність електромобілів на початку XXст, важливо розглянути й розвиток приватного транспорту взагалі. Так, звичних коней поступово почали витісняти нещодавно винайдені автомобілі, доступні у паровій, бензиновій або електричній версії.

Пара була перевіреним джерелом енергії, тому велика кількість перших самохідних транспортних засобів наприкінці XVIII сторіччя спиралася на саме на неї, але у будівництві автомобілів ця технологія не використовувалася аж до 1870 року..

З іншого боку, завдяки вдосконаленному на початку XIX ст. двигуну внутрішнього згоряння, на ринок виходить і новий засіб пересування: бензиновий автомобіль, всупереч обіцянкам, далеко не без недоліків. Він занадто складний у використанні - рукоятка запуску та перемикач передач вимагають надзусиль для керування. Окрім того, бензиновий автомобіль занадто гучний і продукує неприємні вихлопи.

Електромобілі не мали таких проблем в порівнянні з паровими та бензиновими. Вони були тихими, легкими в управлінні і не виділяли забруднювачів. Тому електричні автомобілі швидко стали популярними серед міських жителів; вони ідеально підходили для коротких поїздок містом та непристосованих доріг поза містами.

Але ще довго максимальна швидкість електромобіля не перевіщувала 30 км/год із запасом ходу – близько 80 км, а проблеми інфраструктури зарядних станцій робили його неконкурентноспроможним поряд із швидко набираючими популярності автомобілями із двигунами внутрішнього згоряння.

Звісно, про електромобілі ніхто не забув, але вони все частіше використовувалися у якості спецтехніки, де було достатньо їх невисокої швидкості та малого запасу ходу. Період з початку 20-х і до кінця 60-х залишався повністю за бензиновими двигунами, однак світова фінансово-економічна криза, проблеми транспортного колапсу та занепокоєння питаннями екології сприяли тому, що автомобіле-виробники у промислово-розвинутих країнах знову замислилися над вдосконаленням електромобілів сприяли поверненню до ідеї альтернативних видів палива. Кількість нових розробок була дуже великою, однак початком справжнього відродження стало просте й водночас дуже ефективне рішення – створення гібридного авто, яке мало й електричний, і бензиновий двигун. Це дозволяло використовувати електричну тягу у місті, а для далеких поїздок – двигун внутрішнього згоряння.

Хітом продажів серед таких автомобілів стала Тойота Пріус, випущена в Японії 1997-го року. Це була перша модель гибрід серійного виробництва і 2000-го року вона надійшла в салони найбільших країн світу, де жваво розкуповувалася, зважаючи на високу екологічність, достатню швидкість і значну популярність серед зірок.

Цими днями кількість доступних моделей електромобілів росте з чи не геометричною прогресією. Вони стають значно дешевшими, зручнішими у використанні та швидшими. Вчені займаються вдосконаленням акумуляторів та вирішенням проблем використання таких автомобілів у північних країнах, де наднизькі температури викликають проблеми, уряди найрозвинутіших країн – створенням електрозаправок та розвитком необхідної інфраструктури.

Майбутні перспективи – це лише питання часу, відповідь на яке знають виробники акумуляторів, адже для повного заряду батареї електромобіля на сьогоднішній день необхідно близько 4-8 годин. Звичайно, є і швидші варіанти, але коштують вони занадто дорого, тоді як економічність – головна «фішка» електромобілів.

Але вже сьогодні на електромобілі припадає більше 3 відсотків нових продажів автомобілів, і, згідно з прогнозами, до 2020 року ця цифра може зрости до 7 відсотків, або 6,6 мільйонів одиниць на рік.

 

Фото, використане для ілюстрації © Garth Beatty